реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Особливості дитячих телевізійних програм на українському телебаченні

Особливості дитячих телевізійних програм на українському телебаченні

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Факультет філології та журналістики

Кафедра журналістики

№___ Допустити до захисту

___________ Завідувач кафедри

к.філол.н., доц.. Каїка Н.Є.

«___» ____________ 2009





ДИПЛОМНА РОБОТА БАКАЛАВРА

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ



Студентки 4 курсу

денної форми навчання

за спеціальністю 6.030200

«Журналістика»

Парсяк К.

Науковий керівник:

ст.викл. Овчаренко К.Ю.

Оцінка ________________





Донецьк 2009

План


Вступ

Розділ 1. Специфіка дитячого телемовлення

1.1 Особливості дитячої цільової аудиторії

1.2Види дитячих телепрограм

1.3 Принципи функціонування сучасного дитячого контенту

Розділ 2. Особливості дитячого телебачення: об’єм та структура дитячого віщання

2.1 Сучасний етап розвитку телепрограм для дітей на українському телебаченні

2.2 Проблеми та перспективи розвитку програм дитячого телебачення

Висновки


ВСТУП


Темою бакалаврської роботи стало дослідження особливостей дитячих телевізійних програм на українському телебаченні. Научна праця містить аналіз специфіки дитячого віщання, його структури, об’єму та принципу функціонування сучасного дитячого контенту.

У даній роботі були розглянені проблеми й перспективи розвитку програм дитячого телебачення, проведені дослідження в області діяльності українських телемовників й продакшн-компаній, що займаються випуском дитячої телепродукції.

Вибір даної теми пояснюється зацікавленістю до вивчення принципів керівництва в області медіа і телебізнесу на дитячому ринку телемовлення, в умовах відсутності правомірного законодавства та контролю державою над телевиробниками. А також блокування державою каналів здобутку коштів телевиробниками у дитячому телемовленні, що можуть бути отримані за рахунок відміни заборони на рекламу у дитячих телепрограмах.

Актуальність дослідження зумовлена декількома факторами:

По-перше, ризькі зміни, що сталися на вітчизняному телевізійному ринку за останні кілька років, свідчать про те, що багато питань пов’язаних з виготовленням та трансляцією в ефірі якісної дитячої телепродукції на українському телепросторі й досі лишаються недостатньо вивченими. Нестабільність дитячого віщання на телевізійних каналах, заминання справжнього стану речей на українському ринку дитячої телепродукції, лише посилює негативне явище цієї проблеми.

По-друге, варто зазначати, що для дитячої аудиторії найбільш характерне масове споживання, тому вплив сучасного телебачення на підсвідомість дітей дуже вагомий, адже частіше спостерігається тенденція бездумного поглинання ними інформації, що приходить з екранів телевізорів. Тому питання відродження, стимулювання розвитку та створення якісного дитячого телепродукту в сітці мовлення телеканалів стає на перше місце. Оскільки відсутність дитячих якісних телепрограм на телебаченні сьогодні дуже помітна, тому попит на медіапродукцію в ефірі телеканалів, та бажання відродити дитяче телебачення поступово збільшується.

По-третє, дослідження дитячої аудиторії сьогодні, вказує на гіперактивність медіаспоживання неповнолітніми телевізійних програм, а це у свою чергу визначає її як окремий сегмент серед потенційної цільової аудиторії українських телеканалів, яка відрізняється своїми перевагами у виборі тих або інших телепрограм. Тому власники телеканалів повинні сприймати сучасних дітей як потенційну аудиторію сітки мовлення телеефіру, та намагатися задовольняти їх потреби у споживані телепродукції, так само, як й дорослої аудиторії.

Ступінь наукового дослідження та опрацьовування проблеми.

Вивчити український телевізійний ринок ми змогли за допомогою досліджень та праць відомих авторів - дослідників в області сучасного телебачення. Особливу увагу проблемам телевізійного ринку приділили Єгоров. В.В., Шкопоров Н. Б., Москаленко А., Распопова В.С., КузнєцовГ.В., Щербіна В.М., Полуехтова.І., Лізанчук В. В, Шкопоров Н. Б. [22,73,42,59, 33,74,34,73].

Перспективи телевізійної галузі оцінюють зарубіжні дослідники М., Бурдье П., Рашкофф Д., Харріс Р., Маклюен М. [9,60,65,37]. Не менш цікавою з цієї точки зору є статті Остапи С., Дунаєцької Н., Богуславська А., Пронькіна А. В.[49,20,7,58]

Детальному аналізу піддають медіа ринок дитячої телепродукції у своїх роботах Челишева.І., Шаріков. А.В., Чудінова В.П., Ануфрієва О., Бондарчук О., Лозов'юк Л.С., Михалкович В., Когатько Г.Г., Гуляєва Е., Мацько. І. [67,70,69,3,8,35,41,28,17,40]

Загальні принципи розвитку дитячого телебачення досліджені в роботах Мурюкіна Е.В, Пенчук І, Онкович Г., Коноваленко С. В., Допира А.І., Шаріков А. В. [43,56,47,30,21,71].

Всі ці книги, наукові роботи, статті, дослідницькі праці були ретельно вивчені при написанні даного дослідження. Вагомим в наданні додаткової інформації, було також звернення до друкованих матеріалів та електронних ЗМІ, що тематично спрямованих до обраної бакалаврської роботи. Загалом саме тут були опубліковані різні точки зору співробітників телеотраслі, відображалися сучасні схеми існування дитячого ефіру, оцінювалися перспективи розвитку дитячого віщання, були надана інформація стосовно наповнення сітки мовлення телеканалів та загальні показники уподобання телеперегляду дитячої аудиторії. Матеріалом дослідження при цьому були офіційні сайти телеканалів: «Інтер», «Перший Національний телеканал», «ТЕТ», «К1», ТРК «України», офіційний сайт Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення та Інтернет ресурс сайту «Телекритика» [51,53,52,55,54,50,61], а також публікації у відомих газетах: «День», Київська муніципальна газета «Хрещатик», «Україна молода» [19,45,7]. Значна увага в процесі дослідження була приділена вивченню та аналізу дитячих телепередач на всеукраїнських телеканалах.

Необхідно відзначити, що більшість авторів вивчених нами книг, присвячених функціонуванню сучасної дитячої телеіндустрії, обмежувалися лише теоретичним осмисленням досліджуваних проблем. Що ж до практичних питань діяльності ЗМІ, то тут вони в основному розглядали діяльність і досягнення кожного мовця або виробника програм окремо і досить рідко проводили якісь паралелі.

Науково-практична значущість запропонованої бакалаврської роботи виражена у:

- систематизації діяльності українських телекомпаній в сфері дитячого телемовлення;

- виявленню тенденцій розвитку українського телевізійного ринку;

- з’ясуванні причин відсутності дитячого телепродукту в ефірі українських телеканалів;

- окресленні перспектив розвитку дитячого телебачення на сучасному етапі;

Аналогічні дослідження на ці теми, а також конкретні данні відносно об’єму дитячого мовлення на українських телеканалах, аналізу дитячої цільової аудиторії, та рейтингу дитячих телепередач на всеукраїнських каналах, зараз мають фрагментарний характер - є лише окремі статті, що в той чи іншій мірі торкаються вивченого питання.

Метою дослідження стало виявлення особливості дитячих телепрограм на українському телебаченні.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні дослідницькі задачі:

вивчення особливостей дитячої телевізійної аудиторії;

розкриття особливостей дитячої психології медіаспоживання;

вивчення сучасних тенденцій дитячого телемовлення на центральних українських телеканалах;

систематизація програм, що орієнтовані на дитячу аудиторію;

аналіз змісту дитячої телепродукції;

виявлення позитивних та негативних рис дитячих телепрограм;

Об’єктом дослідження виступають телепрограми для дитячої аудиторії, що наповнюють сітку мовлення українських каналів.

Предметом дослідження дитячі програми на каналах «Інтер», «Перший Національний телеканал», «ТЕТ», «К1», ТРК «України».

Структура бакалаврської роботи.

В першому розділі бакалаврської роботи – «Специфіка дитячого телемовлення» розглядається дитяче телебачення, як самостійний компонент загальної системи ЗМІ, його структура за змістом жанрів телепередач та формам дитячого мовлення. Досліджується характеристика особливості дитячої аудиторії, як окремого сегменту серед потенційної цільової аудиторії українських телеканалів. Виділяється вікова періодизація на основі якої розробляється типологія дитячих телепрограм на телебаченні. У подальшій роботі розглядаються основні функції ЗМІ, які повинні виконувати дитячі телепрограми телевізійних каналів. Розділ складається з двох параграфів.

В другому розділі - «Особливості дитячого телебачення: об’єм та структура дитячого віщання» - досліджується сучасний етап розвитку телепрограм для дітей на українському телебаченні. Детально аналізується сітка мовлення п'яти загальнонаціональних українських телеканалів, що пропонують дитячій телеаудиторії освітні, виховні, культурно-просвітницькі та розважальні дитячі телепередачі, як і зазначено у статті закону «Про телебачення і радіомовлення». У розділі розглядаються проблеми розвитку дитячого мовлення на українському телепросторі. По-перше це створення конкурентоспроможного українського телепродукту. По-друге урегулювання закону, що блокує в Україні ринок дитячої телепродукції, а саме заборона на розміщення в дитячих телепрограмах реклами. Досліджується перспектива розвитку дитячого контенту, збільшення кількості передач власного виробництва на українських каналах, а також створення спеціалізованого українського дитячого телеканалу. Розділ складається з двох параграфів.

Апробація результатів дослідження. Попередні результати нашої роботи, були представлені в ході Першої міжвузівської науково-практичної конференції ДІСО «Масові комунікації: виміри, технології та конфігурації» 12 травня 2009 року.

Публікації:

1. Парсяк К., Овчаренко К.Ю. Особливості дитячих телевізійних телепередач на українському телебаченні. //Збірник матеріалів I Міжвузівської студентської науково-практичної конференції. – Донецьк: Вид-во ДІСО, 2009. – Випуск 1. – 100 с.

Ключові слова: ДИТЯЧЕ ТЕЛЕМОВЛЕННЯ, ДИТЯЧА ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ, ПРАЙМ-ТАЙМ, СІТКА ВІЩАННЯ, РЕЙТИНГ ПРОГРАМИ.


РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ДИТЯЧОГО ВІЩАННЯ

1.1 Особливості дитячої цільової аудиторії


Світ сучасної дитини тісно пов'язаний із засобами масової комунікації (медіа), до яких традиційно відносять кінематограф, телебачення, пресу, відео, Інтернет, супутникове телебачення тощо. Їх популярність визначається такими факторами: використання терапевтичної, компенсаторної, рекреативної, естетичної, пізнавальної, інформаційної, комунікативної, моральної, соціальної, катарсичної чи інших функцій мистецтва; опора на видовищно-розважальні жанри, стандартизацію, серійність, сенсаційність, систему «емоційних перепадів», що дозволяє здійснювати розрядку нервової напруги глядачів; гіпнотизм, угадування бажань публіки, інтуїцію тощо.

Розглянемо дані, отримані в ході дослідження, проведеного ЮНЕСКО ще в 1997-1998 роках. «Із 5000 дітей (мешканців 23-х країн), 91 % мають можливість дивитись телевізор. Присутність інших ЗМІ має такі відсоткові показники: преса - 85 %, магнітофон - 75 %, комікси - 66 %, відеомагнітофон - 67 %, відеоігри - 60 %, персональний комп'ютер - 63 %, Інтернет - 29 %» [67].

Звісно, що з роками вплив цих засобів масової комунікації на населення багатьох країн світу та подані відсоткові показники набагато підвищилась. Щодня в середньому діти дивляться телевізор три години на день, що складає майже наполовину більше часу, ніж ними приділяється іншим видам діяльності. Для порівняння, «слухання радіо - 1,1 години, слухання аудіокасет (CD) - 0,9 години, комп'ютер - 0,64 години» [67].

У дитячому світі спостерігається бездумне, поглинання інформації, що приходить з екранів телевізорів, комп'ютерних моніторів, із радіоприймачів. «Школярі віддають перевагу різного роду розважальним шоу, «мильним операм», серіалам, жанровим комп'ютерним іграм тощо. Занурюючись в інформаційний, віртуальний світ, дитина дуже часто навіть й не замислюється над змістом того, що нею сприймається» [67]. Таким чином, поступово притупляється потреба у придбанні знань, спілкуванні з прекрасним, у духовно-естетичному збагаченні. Але ж численні тиражі газет, журналів, програми радіо й телебачення, кінофільми та комп'ютерні мережі несуть людям усі види соціальної інформації - економічну, наукову, політичну, естетичну тощо. Для дитини, яка відноситься до типу глядачів і слухачів,що споживає будь-яку інформацію, медіамистецтва виконують лише розважальну функцію. «Серед дослідників, педагогів, психологів з'явився спеціальний термін - інформаційна криза, тобто неможливість переробити інформацію, знайти та відібрати з величезного потоку найбільш актуальну та задовольняючу потреби людини, що сприяє духовному збагаченню та всебічному розвитку» [67].

Засоби масової комунікації та інформації можуть сприяти позитивному розвитку людини, але в той же час спустошенню, духовній, моральній, естетичній кризі особистості. Засилля низькопробної в художньому та змістовному відношенні дитячої теле - та кіно- продукції, де постійно присутні сцени насильства, вимагають від дитячих ЗМІ, підсилювати увагу до виховання дитини, розвивати високий рівень художнього сприйняття, пізнавальні інтереси та творчі можливості особистості.

Дитячі засоби масової інформації, протягом двох століть, пройшли довгий історичний шлях, багато в чому відмінний від дорослої журналістики: від журналів, газет кінця XIX-початку XX століть, до розвитку дитячої радіо- і тележурналістики. Першою регулярною дитячою програмою журнального типу на ТВ (праобразом сучасних телепередач) був «Юній піонер», а однією з перших радіогазет був «Піонерський світанок». Вже тоді формується система ЗМІ, до якої входять газети, журнали, теле – і радіопередачі, призначені для юних глядачів, які створюються саме дітьми [70, с.75].

Дитячі ЗМІ сьогодні – це «самостійний компонент загальної системи ЗМІ» [22, с.96]. А в суспільстві, що трансформується, роль цих засобів масової інформації значно посилюється. Телебачення має великі можливості впливу на дітей, і тому є одним з найвагоміших факторів родинного виховання та розвитку дитини. Значення ЗМІ орієнтованих на дитячу аудиторію, помітно росте з кожним роком.

Розглядаючи питання розвитку сучасного дитячого телебачення, для подальшої роботи, необхідно визначити основні терміни роботи:

Телебачення - галузь науки, техніки й культури, пов'язана з передачею на відстань зображень об'єктів і звукового супроводу (мови, музики та інш.) за допомогою радіосигналів. Найчастіше під назвою «телебачення» розуміється формування й трансляція телепрограм (власне - телевізійне віщання) - один із засобів масової комунікації. Телебачення синтезує у своїх передачах безліч інформаційних жанрів і різних видів мистецтва [23, с.164 ].

Дитяче телемовлення - система спрямованих телепрограм, адресованих юному поколінню глядачів - дошкільного, шкільного, підліткового і юнацького віку. Ціль таких програм - всебічне виховання та освіта дітей і юнацтва. За вмістом жанрів і формам дитяче телебачення досить різноманітне: казки, публіцистичні програми, пригодницькі, науково-фантастичні, науково-популярні фільми, зустрічі із цікавими людьми, вікторини, конкурси, мультфільми [23, с. 56 ].

«Сучасні мас-медіа значною мірою нівелюють соціокультурне відтворення окремої особистості, орієнтуючи її на масове споживання створюваних стереотипів, що підриває основу індивідуальності» [36, с. 112]. Масове споживання найбільш характерне для дитячої аудиторії. За допомогою телебачення у свідомості дитини створюється образ реальності, виробляється стиль і лінія поведінки, формується ставлення до життя. Важливо знати, наскільки дитяче телебачення спроможне прищепити своїм маленьким глядачам принципи моральності, етики та інші позитивні якості. Тому питання взаємодії цього середовища і ЗМІ набуває особливої гостроти.

На початку нового століття виявилося, що телевізор тримає першість у дозвіллі нового покоління. Малята-дошкільники проводять біля екрану близько двох годин щодня, а лідерами перегляду телевізійних передач були підлітки у віці від 13 до 15 років, які дивилися його більше трьох з половиною годин у день. З'ясувалося, що діти дивляться на телебаченні не тільки мультфільми, дитячі серіали, передачі та художні фільми. Вони є найбільш активними реципієнтами рекламного повідомлення (у середньому кожний другий дошкільник дивиться рекламу та телепрограми, що орієнтовані на дорослу аудиторію) [11, с.84].

Телебачення є не тільки головним джерелом інформації про поточні події, але й, по суті, головним осередком знань, що формує певну картину світу у дітей, випереджаючи в цьому такі традиційні інститути соціалізації, трансляції знань і культурних цінностей, як родина й система освіти. Діти – потенційні глядачі та слухачі, тому мають певну специфіку як окремий сегмент аудиторії: вони слухають і дивляться все. На відміну від більшості дорослих радіослухачів і телеглядачів, смаки й погляди їх ще не сформовані, у них не розвинені критерії оцінки. Зрозуміло, вони бачать і чують у відповідності зі своїм, дитячим, сприйняттям і орієнтовані на дитячі передачі, однак ніхто й ніщо, як правило, не заважає дитині слухати й дивитися будь-які дорослі радіопередачі й телепрограми [37, с. 234].

Дослідники виявили кілька стійких вікових особливостей у поводженні дітей і підлітків, що характеризують їх телевізійні смаки. Головна особливість: переваги типів передач міняються в міру дорослішання, і ці зміни відбуваються в середньому кожні три роки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.