реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Корран та Сунна - святий переказ та святе письмо мусульман

Корран та Сунна - святий переказ та святе письмо мусульман

Міністерство освіти України

Львівській національний університет ім. І. Франка

Економічний факультет

Контрольна робота

з курсу: “Релігіезнавство”

на тему: “Коран і Сунна – Святе письмо та Святий переказ мусульман”

Роботу виконав

студент групи Екі-21з

Дмитрів Тарас Степанович

Львів – 2000

План:

1. Коран – «книга книг» ісламу

2. Коран і ранній іслам

3. Історія людства по Корану

4. Сунна

5. Шаріат – правова і богословська система

1. Коран – «книга книг» ісламу

У багатьох релігіях світу маються книги, що шануються віруючими

як священні. Такі Веди в індусів, Авеста в зороастрійців,

Біблія (Старий завіт) в іудеїв, Біблія, що включає крім Старого завіту

Новий завіт, у християн. Звичайно в них містяться сказання про бога і

про богів, їхніх вісниках, посланниках і пророках, розповіді про загробне

царство, ангелів і чортів, раї і пеклі, про те, як і ким створені світ,

земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди і звичаї,

визначені учинки віруючих, часом навіть перелічується, які з них

похвальні, гідні нагороди - земної і загробної і які - засуджувані,

переслідувані людськими і небесними законами...

Проповідники всіх релігій затверджують, що тільки книги їхньої віри

правильні, божественні, боговдохновенні. Наука ж підходить до всім цим

книгам однаково, об'єктивно, без упередженості. Так вона розглядає

і Коран - головну священну книгу однієї з найбільше розповсюджених і

щодо молодих релігій - ісламу.

Спочатку пророчі одкровення передавалися в громаді неписемно, по

пам'яті. Але згодом, у Медині за вказівкою Мухаммеда стали вестися

систематичні записи. Канонізація змісту Корану і складання остаточної

редакції відбулося при халіфі Оліфі (644-656 р.р.). Коран наказує арабам

залишити "звичаї батьків" на користь правил, встановлених ісламом. У самому

Корані його правова значимість визначається в такий спосіб: "Отже, ми

ниспослали його як арабський судебник" (№3 стор. 165-166).

Коран складається з 14 глав (сур), розчленованих на 6219 віршів (аята).

Велика частина цих віршів має міфологічний характер, і лише близько 500

віршів містить розпорядження, що відносяться до правил поведінки мусульман.

При цьому не більш ніж 80 з них можна розглядати як власне правові (в

основному це правила, що відносяться до шлюбу і родини), інші стосуються

релігійного ритуалу й обов'язків (№6 стор.420).

Сури розташовані без усякого порядку, просто по розмірах: більш довгі

ближче до початку, більш короткі - до кінця. Сури меккійські (більш ранні)

і мединські (більш пізні) перемішані. Те саме повторюється багатослівно в

різних сурах. Вигуки і прославляння величі і могутності Аллаха чергуються з

розпорядженнями, заборонами і погрозами «гієною» у майбутнім житті всім

непослушникам. У Корані зовсім непомітно слідів такої редакційно-

літературної обробки, як у християнському Євангелії: це зовсім сирі,

неопрацьовані тексти.

Велика частина положень Корана носить казуальний характер і являє собою

конкретні тлумачення, дані пророком у зв'язку з окремими випадками. Але

багато встановлень мають дуже невизначений вигляд і можуть набувати різного

сенсу в залежності від того. який зміст у них вкладається. У наступній

судово-богословській практиці й у правовій доктрині в результаті досить

вільного тлумачення вони одержали своє вираження в суперечливих, а нерідко

і у взаємовиключних правових розпорядженнях.

Сури Корана різного розміру: у 2-й, найбільшої з них - 286 аятов, а

в найменших - 103, 108 і 110-й - усього по трьох аята. Довжина сур

зменшується, якщо не вважати невеликих відхилень, до кінця книги. Перша

сура - "аль-фатіха" - "Відкриваюча [книгу] " містить усього сім аятов;

уживається як молитва, свого роду мусульманський "Отче наш".

По віровченню ісламу, Коран - книга нестворена, існуюча предвечно,

як сам бог, Аллах; вона його "слово" (2:70; 9:6; 48:15). Назва "Коран"

походить від арабського дієслова "кара'а", що означає читати вголос

речитативом, декламувати. Оригінал Корана, згідно ісламу, написаний

арабською мовою на аркушах - сухуф і сувої з ним зберігаються на

сьомому небі, звідси й одне з його назв - Світки, Книга (74:52; 80:13;

98:2). Коран - "Мати книги" - розум аль-кітаб, знаходиться під

престолом Аллаха; і тільки один Аллах у цієї небесний книзі "стирає, що

бажає, і затверджує" (К., 13:39)

Природно, що створення настільки великого добутку, як Коран, хоча і

виробляючого при найближчому ознайомленні враження збірника висловлень,

проповідей, сказань і правових норм, як правило, тематично і

хронологічно не систематизованих, було справою непростим, так ще в

народу, що не мав до цього настільки великих письмово зафіксованих

релігійних чи світських творів. Не випадково в самому ж Корані

поява цього великого письмового пам'ятника не раз витлумачується як

небувале, чудесне. Від імені Аллаха в ньому написано: "Скажи: "Якби

зібралися люди і джини, щоб зробити подібне до цього Корана, вони б не

створили подібного, хоча б одні з них були іншим помічниками" (К.,

17:90). Звідси ж випливає, що для сочинивших цю фразу казкові демонічні

сили - джини -були настільки ж реальними, як і люди, їм здавалося

навіть, що люди і джини могли спільно виконувати ту саму роботу,

допомагати один одному.

Судячи з цього більш пізнім даним мусульманської традиції,

"одкровення" Аллаха передавалися пророку приблизно в 610-632 роках

н.е., а їхній запис, збирання зафіксованого й особливе складання книги

розтяглися на довгі роки. Труднощі, що при цьому довелося переборювати, як

побачимо, не зводилися лише до відсутності в арабів у минулому подібної

практики.

Історія, як відомо, підносить людям часом чимало несподіваних уроків. У

їхньому числі і той, що книга, з початку додавання якої пройшло майже 14

століть, і в наші дні в ряді країн зберігає значення не тільки як

історичний і релігійний пам'ятник, але і як добуток широкого

соціального змісту. У країнах, де іслам – державна релігія, з положень

Корана виходять багато правових норм, законодавство - шаріат,

на Корані присягають і дають клятви, порушення яких визнається

найважчим гріхом, злочином. Вивчення Корана і його тлумачень (тафсир)

є одним із профілюючих предметів багатьох навчальних закладів у таких

країнах, як Пакистан, Іран, Саудівська Аравія. Пояснимо інтерес до

цієї книги й у тих сучасних закордонних державах, де труднощів пошуку

"третього шляху" сприяють звертанню до минулого, плекають надію знайти в

ньому бажаний вихід...

Коран вивчається давно: не буде перебільшенням сказати - століттями.

Але в країнах поширення ісламу, за рідкісними винятками, вивчення його було

підлегле задачам конфесіонального і правового порядку. У регіонах, де

пануючими є інші релігії, особливо католицизм і іудаїзм, ця задача не

тільки в середні століття й у Нове час, але часто ще і тепер визначається

цілями місіонерства і тісно зв'язаного з ним колоніалізму і

неоколоніалізму.

Крах колоніальної системи імперіалізму вніс чимало позитивного в

життя народів Ближнього і Середнього Сходу, розбудив і підняв на

принципово нову висоту історична самосвідомість і національні інтереси

народів, що звільнилися, спонукав їх об'єктивно оцінити минуле і сьогодення

своїх країн, щоб намітити можливі шляхи в завтрашній день, у майбутнє.

2. Коран і ранній іслам

Іслам зародився в Аравії в VII столітті нашої ери. Походження його

ясніше, ніж походження християнства і буддизму, тому що воно майже із

самого початку висвітлюється письмовими джерелами. Але і тут багато

легендарного. За мусульманською традицією, засновником ісламу був пророк

божий Мухаммед, араб, що жив у Мецці; він нібито одержав від бога ряд

«одкровень», що записані у священній книзі Коран, і передав їх людям. Коран

- основна священна книга мусульман.

Рівень пізнання основ мусульманської релігії дуже різний в різних шарів

населення й у різних країнах традиційного поширення ісламу. Усякий

мусульманин знає арабське звучання і зміст символу віри релігії ісламу:

"немає ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник Аллаха". Тут

коротко виражені два головних догмати ісламу: існує єдиний, один, і вічний

усемогутній бог - Аллах; своїм посланником Аллах обрав араба з Мекки,

Мухаммеда, через нього бог передав людям текст священної книги - Корана,

його руками він заснував громаду віруючих (умма). За 14 століть з невеликої

групи Аравії вона перетворилася в багатомільйонну масу людей різних

національностей, різних мов, різних соціальних шарів і культурних

орієнтаций.

Зв'язок віри з традиційним життям був характерний для ісламу за всіх

часів, але особливо очевидним він постає сьогодні, коли ідеологи і

політики, що виступають під гаслом ісламу, намагаються якнайбільше людей

оголосити мусульманами тільки тому, що вони дотримуються багатьох звичаїв

своїх батьків.

У сучасному розумінні іслам – і релігія, і держава через активне

втручання релігії в державні справи.

"Іслам" у перекладі з арабського означає покірність, "мусульманство" (

від арабського "муслім" ) – відданий Аллаху.

Засновником ісламу є арабський "пророк" Мухаммед (Мухаммад чи Магомет),

вплив якого на загальну долю людства важко переоцінити, тому на цій

історичній особистості треба зупинитися особливо.

Велич бога - Аллаха - виражено в багатьох формулах, добре відомих усім

мусульманам і часто повторюваних ними в мові, молитвах, побутових вигуках,

а також що постійно зустрічаються у витонченій в'язі арабського письма, на

пам'ятниках мусульманської архітектури в Азії, Африці, Європі й Америці:

"Аллаху акбар" - "Аллах наймогутніший!" і т.д.

Основні догмати ісламу складались поступово, та й досі в них є

розбіжності між різними напрямками мусульманства. Взагалі цих догматів

п'ять: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість та

правосуддя Аллаха; 3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, що

йому передували; 4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5)

вчення про верховну владу (імамат-халіфат). Перші чотири догмати спільні

для всіх мусульман. Питання про верховну владу — головний предмет

розбіжностей між різними течіями.

Найкоротший виклад головного догмата ісламу міститься у 112 сурі (главі)

Корану: "В ім'я Аллаха милостивого, милосердного! Скажи: "Він - Аллах

єдиний, Аллах могутній. Не народжував і не був породжений, і не було нікого

подібного йому, ніколи". По мусульманській доктрині, люди, що не сповідають

іслам, - "невірні", серед них іудеї і християни виділяються особливо, як

ахль-аль-китаб, тобто "люди Писання". Відповідно до Корану вони вірять

нібито в того ж бога, що й мусульмани. Цей бог і їм посилав своїх

посланників - Адама, Ноя, Авраама, Мойсея (Мусу), Ісуса (Ісу), але Мухаммед

вище їх. Однак люди спотворили і забули те, чому ті вчили. Тому Аллах і

направив людям Мухаммеда, свого останнього пророка, з божим словом -

Кораном. Це була як би остання спроба наставити людей на праведний шлях,

останнє попередження, після якого повинен настати кінець світу і Суд, коли

всім людям буде віддано по їхніх справах - вони потраплять у райські сади

чи в пекельний вогонь. Існують ангели і злі духи (джини), утім, останні, що

перейшли в іслам із древньоарабских вірувань, не завжди злі, вони теж

перебувають під владою бога і виконують його волю.

Аллах зображується в Корані як істота з чисто людськими моральними

якостями, але в чудовому ступені. Він то гнівається на людей, то пробачає

їх; одних любить, інших ненавидить. Як і іудейський і християнський боги,

Аллах заздалегідь передбачив долю одних людей до праведного життя і

майбутнього блаженства, інших - до беззаконня і загробних мук. Проте, в

Корані, як і в Євангелії, бог багаторазово йменується милостивим.

Найважливіша якість Аллаха - це його могутність і велич. Тому найважливіше

догматичне і моральне розпорядження в Корані - це вимога повної,

беззастережної покірності людини волі Аллаху.

3. Історія людства по Корану

У Корані відсутне представлення про людину як "вінці утвору",

а також про поступовість розвитку життя на Землі, її біосфери і тим

більше ноосфери - сфери людського розуму.

Відповідно до Корана, створенню Аллахом людини передував акт

створення їм ангелів і джинів, його небесної крилатої опори. У суре

"Ангели" про це сказано: "Хвалу Аллаху, творцю небес і землі,

створившему ангелів посланниками, що володіють крилами подвійними,

потрійними і четверными. Він збільшує в утворі, що йому завгодно" (К.,

35:1); він "створив джинів з чистого вогню" (К., 55:14); "з вогню

пекучого" (К., 15:27). І все-таки акту створення людини Аллах, судячи по

викладеному в Корані древнеарабскому сказанню, додає особливе

значення. Навіть після того як їм був виліплений свого роду манекен

людини і залишилося лише його оживити, Аллах вирішив обговорити свій

учинок з раніше ним створеними многокрылыми помічниками. Деякі з новітніх

коментаторів намагалися углядеть у цьому "обговоренні" ознака особливої

демократичності всевишнього.

Тим часом, якщо виходити з Корана, це "обговорення" чи "рада",

"бесіда", "змагання" з "верховним сонмом" ангелів виглядає дуже

деспотично. У всякому разі, у цьому "обговоренні" не почувалося якої-

небудь терпимості, уваги до скликаного ангельського сонму, навіть ознаки

толерантності. Творець заздалегідь визначив своє рішення і, вислухавши

єдиного що возражали, відразу суворо покарав його.

Коран у декількох сурах повертається до цього епізоду, але щораз

викладає усього лише сухий конспект, як би канву розповіді про "раду".

Так, у суре 38 читаємо:

"От сказав господь твій ангелам: "Я створюю людину з глини. А коли

я його завершу і вдуну в нього від мого духу, то упадіть,

поклоняючись йому!" І упали ангели всі разом, крім Ібліса[З цього аята

(38:74) виходить, що Ібліс - з ангелів, а, згідно аяту 48 18-й сури

Корана, "був він із джинів". Намагаючись знайти вихід з цього

протиріччя, автори тафсиров приводять складні "доводи", по одним з яких

Ібліс - з ангелів, але судячи з його вчинків - із джинів, а по іншим -

він по природі своєї джин, але жив серед ангелів і навіть командував

тисячами з них.], - він загордився і виявився невірним.

Аллах сказав: " Іблис, що удержало тебе від поклоніння тому, що я

створив своїми руками? Чи загордився ти чи (виявив зарозумілість. -

Л.К.) виявився з вищих?" Ібліс. сказав: "Я краще його: ти створив мене

з вогню, а його створив із глини". Аллах сказав: "Виходи ж звідси;

адже ти - побитий каменями. І над тобою мій проклін до дня страшного

суду". Він сказав: "Господи, відстрочи мені до дня, коли люди будуть

відроджені!" Аллах. сказав: "Воістину, ти з тих, кому відстрочено до

Страницы: 1, 2



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.