реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Креативность и ее диагностика

Креативность и ее диагностика

Зміст.

Вступ.

Актуальність проблеми обдарованості.

Основні аспекти проблеми обдарованості.

І. Теоретичний огляд та аналіз проблем креативності та мотиваційно-

особистісних рис особистостей.

1. Значення проблеми обдарованості у вітчизняній та зарубіжній

психології.

2. Явище обдарованості.

3. Явище креативності.

4. Основні підходи до проблеми творчості.

5. Концепції креативності.

6. Теорія соціального научіння Дж. Роттера.

7. Розуміння поняття “Мотив”.

ІІ. Емпіричне вивчення мотиваційно-особистісних особливостей креативів

підліткового віку.

1. Обґрунтування експериментальної програми дослідження.

2. Умови діагностики креативності та мотиваційно-особистісних

особливостей.

3. Збір психо-діагностичних даних.

4. Аналіз результатів діагностики підлітків.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Дослідження проблеми обдарованості має довготривалу історію у

вітчизняній та зарубіжній психології, але до цього часу існує багато “білих

плям” у цій області психологічних знань, що робить актуальним подальше

проведення як теоретичних, так і методологічних досліджень, вдосконалення

концептуального апарату і методів вивчення даної проблеми. В практичному

плані, однією з важливих задач є соціальний захист обдарованих дітей за

допомогою створення соціально-структурних умов, при яких здібності мали б

одержати максимальний розвиток.

Одна з проблем полягає в тому, що в реальних життєвих умовах в наше

в наше “поле зору” попадають лише ті обдаровані діти, які вже змогли в

чомусь себе проявити, в деякій мірі реалізувати, актуалізувати свої

природні можливості.

Діти для яких життєві соціокультурні умови склались несприятливо, на

сьогоднішній день мають досить низькі можливості реалізації життєвої

активності.

Фактично ми втрачаємо таланти, з причин ще існуючої думки про те, що

першочергову увагу заслуговують діти, які можуть спинитися у своєму

розвитку “нижче норми”, а ті, які знаходяться “вище норми” здатні самі

спрямовувати свій розвиток у потрібне русло.

Обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок,

несправедливих і негативних впливів зі сторони дорослих та ровесників.

Найбільш негативний вплив групи ровесників на обдарованих дітей

проявляється у прагнення привести їх до “середнього” рівня, зробити їх

схожими на всіх інших. Таким обдарованим дітям необхідна кваліфікована

консультація і допомога психолога.

Слід звернути увагу на те, що іноді не тільки емоцій, але і

переживання невдач, загострена емоційна реакція на виникаюче протиріччя

самооцінки і об’єктивних результатів діяльності може виступати важливим

стимулом для серйозних занять, в яких і розвиваються здібності.

Обдаровані діти відчувають “дискримінацію” при відсутності

диференційованого навчання, через надмірну уніфікацію програм, в яких

погано, або зовсім не враховуються індивідуальні можливості засвоєння

знань.

Таким чином, проблема обдарованості ще далеко не є розв’язаною

повністю але існуючі в сучасній психологічній науці відповідні надбання

дозволяють в деякій мірі практично вирішувати наведені проблеми. Реалізації

даної мети служать адекватності системи методик.

Отже, проблема розвитку творчої обдарованості індивідуума в останні

роки стає однією з центральних проблем психології здібностей. Великого

інтересу заслуговує поведінка, очікування, установки креативів, мотивування

ними своїх дій і вчинків. Саме ці компоненти обумовили те, що метою моєї

роботи стало дослідження взаємозв’язку рівня мотивацій досягнення і

проблемностей локалізації суб’єктивного контролю у потенційних креативів

підліткового віку.

Досягнення такої мети передбачає постанову і вирішення наступних

задач:

1. Розглянути історію і сучасний стан досліджень обдарованості в

зарубіжній і вітчизняній психології.

2. Розібрати концептуальну модель креативності, яка ґрунтується на

розведенні потенціальної і актуальної креативності.

3. Теоретично обґрунтувати дослідження взаємозв’язку рівня мотивації

досягнення і особливостей локалізації суб’єктивного контролю у

потенціальних креативів підліткового віку.

4. Розробити програму дослідження взаємозв’язку рівня мотивації

досягнення і особливостей локалізації у потенційних креативів

підліткового віку і обґрунтувати адекватність застосування

методик, які використовувались у даному дослідженні.

5. Провести дослідження, спрямоване на вивчення взаємозв’язку рівня

мотивації досягнення і особливостей локалізації суб’єктивного

контролю у потенційних креативів підліткового віку.

6. Зробити аналіз одержаних результатів дослідження взаємозв’язку

рівня мотивації дослідження і особливостей локалізації

суб’єктивного контролю у потенціальних креативів підліткового

віку.

Гіпотеза дослідження: у креативів підліткового віку не проявляється

взаємозв’язок між рівнем мотивації досягнення і інтернальними

альтернативами.

Об’єктом дослідження виступили мотиваційно-особистісні особливості

потенціальних креативів підліткового віку.

Предметом дослідження був взаємозв’язок рівня мотивації досягнення і

особливостей локалізації суб’єктивного контролю у потенційних креативів

підліткового віку.

Як основні методи роботи були застосовані наступні дослідницькі

засоби:

1. Теоретико-методологічний аналіз відповідних науково-літературних

джерел який використовувався для теоретичного обґрунтування

дослідження.

2. Основними методами дослідження виступили тести на креативність

Д. Гільфорда, методи експертних оцінок, шкала оцінки потреби в

досягненні Ю. Орлова і тест-опитувальник суб’єктивної

локалізації контролю.

3. Основними методами обробки та інтерпретації отриманих даних

виступили методи кількісної порівняльної оцінки і якісного

аналізу результатів дослідження.

Теоретична і практична значимість дослідження.

В процесі дослідження ми можемо визначити роль, специфіку

взаємозв’язку рівня мотивації досягнення і особливостей локалізації

суб’єктивного контролю у потенційних креативів підліткового віку.

Результати дослідження поглиблюють розуміння взаємозв’язку рівня мотивації

досягнення і особливостей локалізації суб’єктивного контролю у потенційних

креативів підліткового віку.

Проведенне дослідження дає можливість використовувати його

результати в психології креативності, в поведінковій та інших галузях

психології для подальшого практичного застосування при вивченні явищ

креативності.

Розділ 1.

Теоретичний огляд та аналіз проблем креативності та мотиваційно-

особистісних рис особистостей

Значення проблеми обдарованості у вітчизняній та зарубіжній

психології.

Обдарованість вивчалась і досліджувалась тисячами вчених, але

актуальності своєї дана проблема не втратила і до нашого часу, оскільки її

складність не дозволила дослідникам цю проблему вичерпати.[13;3].

Першовитоки вчення цього явища губляться у сивій давнині. Однією з

перших спеціалізованих психологічних праць у європейській традиції в даній

галузі можна вважати книгу іспанського лікаря Хуана Уарте (1529 – 1592)

“Дослідження здібностей до наук”, яка побачила світ у 1575 році. В цій

роботі Хуан Уарте порушив чотири основних питання: “...які види обдарування

є притаманними людському роду ... які мистецтва і науки відповідають

кожному обдаруванню, зокрема ... за якими ознаками можна упізнати

відповідне обдарування”. [41;60]

Німецький вчений-енциклопедист Крістіан Вольф (1679 – 1754)

пов’язував поняття про здібності з ідеєю спонтанної активності душі,

розглядаючи у єдиному контексті те, що сучасні психологи відносять до

здібностей та мотивів. [13;3]

Історія розвитку досліджень і практики навчання обдарованих і

талановитих дітей у вітчизняній психології охопила всю систему проблем і

завдань, які вивчаються у наші дні. Причому, на початковому дореволюційному

і першому післявоєнному етапах, ці дослідження були включені в систему

міжнародних і європейських досліджень.

Проте, психолого-педологічні дослідження були “закриті” разом з

наукою педологією в 1936 році видатною постановою “Про педологічні

перекручення в системі Наркомпросу”. Однак, ні одна постанова не може

повністю зупинити рух науки. У вітчизняній літературі з психології широко

відомі праці В.М. Теплова, А.Г. Ковальова, В.Н. Мясіщева, Н.С. Лейтеса та

інших, присвячені вивченню і дослідженню різних аспектів проблеми

обдарованості. [23;3]

В 60-70 – ті роки психологами були проведені дослідження, які

дозволили, отримати багатий матеріал з проблем психологій творчості,

запальних і спеціальних здібностей, психології і психофізології

індивідуальних відмінностей творчого розвитку особистості на різних етапах

її становлення. [23;3]

80 – ті роки - відбувається практичне використання знань про природу

обдарованості, психологічних законів і засобів стимулювання творчості для

вдосконалення змісту і методів навчання обдарованих дітей. [23;4]

В США вже в 50-60 роках була розпочата розробка дорогоцінних

програм, призначених забезпечити повноцінний розвиток творчого потенціалу

обдарованої дитини, розроблені програми у галузі диференційованого навчання

(Д. Гільфорд, П. Торранс, К. Тейлор, Л. Термен, С. Майлз та ін). [29] В 70-

ті роки психологічні дослідження ще більше перемістились в галузь освіти,

що в подальшому дало відчутні результати. Однак, до цих змін пройшов

чималий час.

Явище обдарованості.

У поглядах різних вчених, зокрема психологів, на дане явище

обдарованості є чимало розбіжностей.

Так, за Б.М. Тепловим, “обдарованість ... якісно своєрідне поєднання

здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого

успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності.” [39;22]

В.Д. Шадриков виділяє спеціальну обдарованість та обдарованість

загальну: “... спеціальна обдарованість – якісно своєрідне поєднання

здібностей, яке створює можливість успіху в діяльності, загальна

обдарованість – обдарованість до широкого кола діяльностей чи якісно

своєрідне поєднання здібностей від яких залежить успішність різних

діяльностей”. [45;8]

На основі аналізу великого масиву теоретичних та емпіричних даних

було виділено потенційну обдарованість (котра є вродженим утворенням) та

обдарованість актуальну (котра є продуктом взаємодії індивідуума зі

світом).

Обдарованість – це близька до оптимальної, система поліприродних

(психічних, фізіологічних, тощо) особливостей індивідуума, система, котра є

одним з продуктів взаємодії індивідуума зі світом. Тому для досягнення

визначеності в інтерпретації явища обдарованості необхідним є встановлення

інтегрованої (комплекс – блокової) структури обдарованості, яка містить:

[13;8]

1) інтелектуально – когнітивний (інтелектуально-пізнавальний)

компонент обдарованості, який включає в себе ті диференційовані

компоненти обдарованості, які відносяться до тих чи інших

когнітивних (пізнавальних) особливостей обдарованих індивідуумів

(пов’язаних з мисленням, сприйманням, пам’яттю...); наприклад,

володіння значним обсягом інформації;

2) мотиваційно-особистісний інтегрований компонент, який включає ті

інтегровані компоненти обдарованості, які відносяться до тих чи

інших особистісних, енергетичних, термінальних (сенсово-цільових),

мотиваційних особливостей обдарованих індивідуумів. Наприклад,

схильність до змагальності, що може набувати наполегливості при

виконанні різноманітних завдань;

3) творчо-продуктивний (креативний) інтегрований компонент

обдарованості включає ті диференційовані компоненти, які

відносяться до творчих особливостей обдарованих індивідів

(пов’язаних зі спроможністю продукувати щось нове). Наприклад,

здатність до продукування оригінально-конструктивних, несподіваних

ідей.

Явище креативності.

За визначенням Е. Фрома, креативність – це здатність дивуватися,

відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і

вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. “Всередині” феномену

креативності виділяють його потенційні і актуальні “іпостасі”, а також

принципово їх розділяють. Це пов’язано з процесами освоєння носієм

потенційної креативності того чи іншого(нового для нього)

соціальнозначимого виду діяльності. [13;11]

Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі

компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві;

вона пов’язана з переживанням почуття деміурга (“Я можу”, “ У мене не

виходить”), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань.

Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає

бажаними лише реально здійсненні обставини, події. Таким чином,

мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку

креативності. [20;7]

Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого

мислення:

- продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем;

- гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного

класу об’єктів до іншого;

- оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу

розв’язання певної проблеми. [10;76]

Вироблення поліваріантності сприйняття, гнучкості мислення обумовлюються

складністю і різноманітністю мікросередовища. Крім цього, розвитку творчого

мислення сприяє деяка екстравагантність ситуації.

Поведінковий аспект креативності припускає реалізацію креативних

властивостей на поведінковому рівні: вироблення певних поведінкових

автоматизмів, вироблених способів дій. Вони виробляються за рахунок

научіння: наслідування деяких дій, повторення і закріплення їх. Тому

мікросередовище, яке сприяє формуванню креативності на поведінковому рівні,

має мати зразки креативної поведінки і способи їх пред’явлення. Важливо,

однак, щоб зразки креативної поведінки були тільки присутніми у

мікросередовищі, але не нав’язувались.

Таким чином, можна виділити фактори мікросередовища, які мають формуючий

вплив на креативність:

1) не регламентованість поведінки;

2) предметно-інформаційна збагаченість;

3) наявність зразків креативної поведінки.

Також слід наголосити, що творчим людям притаманні наступні особистісні

риси:

1) незалежність – особистісні стандарти важливіші за стандарти групи,

неконформність оцінок і суджень;

2) відкритість розуму – готовність повірити своїм і чужим фантазіям,

сприйняття нового і незвичного;

3) висока толерантність до невизначених і нерозв’язних ситуацій,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.