реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості

Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Значення, суть, структура та класифікація ігор.

1. Історичний погляд.

2. Сучасне значення гри.

3. Структура та кластфікація ігор.

Розділ 2. Вплив дитячих ігор на формування життєвої позиції.

1. Cоціальні функції рухливих ігор.

2. Процес набуття суспільного досвіду в сюжетно-рольових іграх.

Розділ 3. Практичне керівництво поведіною дітей у ході гри.

3.1 інструктквання дітей на початку гри та керівництво поведінкою у

ході гри.

3.2 значення оцінювання і аналіз поведінки дітей у ході гри.

Висновки.

Вступ

Гра – це спонтанна, природжена, повна радості своєрідна діяльність

дитини, яка відбувається не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для

власного задоволення, для елементарної дії.

Інші доповнення гри – вільна, добровільна, необмежена умовами,

неповторна, з непередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі

гри, вигадана, творча діяльність дитини.

Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність,

потрібна для її розвитку. У грі дитина живе і сліди цього життя глибше

залишаються в ній, ніж слід дійсного життя. В ігровій ситуації дитина

здійснює свої бажання,свої ростові потреби, нейтралізує свої емоційні

конфлікти.

У неї розвивається фізична сила, моторні вміння, швидкість і точність

рухів, координація. У грі її учасники вчаться думати, працювати, творити,

набуває досвід в різних ігрових ситуаціях і навіть такий, що допоможе в

різних життєвих ситуаціях.

У грі дитина вчиться не лише швидко спостерігати, але й успішно діяти,

критично думати й оцінювати те, що кругом неї діється. Особливо сприятливим

для цього середовищем є організовані ігри з правилами, в яких гравці

вчаться змагатися,ремогти в ситуаціях якими регулюють правила. Гравці

вчаться також контролювати свої бажання, критично оцінювати дійсні

обставини гри, додержуватися її правил, що є дуже важливим для морального

виховання. В ігрових ситуаціях відбуваються зміни, у гравців формується

їхня особистість, їхній характер, розвиваються суспільні риси, як чесна

гра, дружнє ставлення один до одного, намагання бути щораз кращим.

Гра творить місток до дійсності, сприяє усуспільненню дитини, її

підпорядкуванню ігровій спільності з тенденцією дати особистий вклад для

успіху групи.

Психологічний розвиток дитини, формування її особистості є процесом

засвоєння нею суспільного досвіду, виробленого людством і зафіксованого в

продуктах його матеріальної і духовної культури.

З допомогою різних видів діяльності реалізуються взаємовідносини

дитини з об”єктивною дійсністю. Тому від змісту і характеру діяльності й

залежить надбання дитиною конкретних властивостей, її психологічний

розвиток.

Давно помічено, що людина, яка в дитинстві достатньою мірою не

залучалась до гри, в дорослому житті виявляє нестачу певних необхідних їй

якостей і умінь.

Чим детальніше й глибше вчені-психологи й педагоги вивчають можливості

такого феномену, як гра, тим далі знаходяться межі її застосування, тим

вище піднімається її віковий ценз. Вона сприяє вихованню, навчанню,

відпочинку, відновленню сил, емоційному зарядженню, корегуванню набутого

досвіду, не лише у дітей, ай у дорослих. Гра заполонила телеекран

роважальними шоу-програмами, стала необхідним атрибутом свят і обрядів,

проникає у солідні установи у вигляді ділових, рольових і комунікативних

ігор. Безперечно, гра стала одним із найпопулярніших видів людської

діяльності. Грають діти, школярі, студенти, дипломовані спеціалісти.

Міркування відносно суті і значення гри можна віднайти у працях

філософів, педагогів, а також в літературних творах. І як не дивно,

найбільш простим і одночасно геніальним залишається пояснення гри, зроблене

автором “Пригод Тома Сойера” Марком Твеном “Гра – все, що ми робити не

зобов”язані”. З цього твердження випливають найважливіші характеристики

гри. Вона мимовільна, часто без відкритої зовнішньої мети, стимульована

внутрішніми потребами, інтересами, емоціями задоволення і

радості,пргненнями до активної діяльності. Ці ознаки гри є основними. Бо

внесення в її процес хоч незначної частки зовнішнього примусу, обов”язково

перетворює гру в якийсь інший вид діяльності, який зовні може мати цікаву

барвисту форму, але внутрішньо не сприйматиметься дитиною як розвагата

задоволення. Отже, гра для дитини – це обставини, в яких вона почувається

вільно, розкуто, емоційно піднесено. Саме в такій невимушеній

ситуації,помітно для себе без напруження і втоми діти набувають соціального

досвіду, вчаться думати, працювати, творити.

Уміння створити ігрову ситуацію, перенести учасників в іншу, частково

умовну, площину реальності, затримати плин часу і викликати захоплення –

все це є виявом високого професіоналізму організатора ігрової діяльності.

Мета роботи: аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації

особистості.

Відповіднодо мети в курсовії роботі ставляться наступні завдання:

- дослідити суть, значеня та структуру гри;

- визначити вплив дитячих ігор на формування

житттєвої позиції дітей молодшого шкільного віку;

- розглянути яким чином здійснюється керівництво

поведінкою дітей у ході гри;

методологічну базу дослідження складають праці видатних вчених: Берна

Е., Больховітінова В., Виготського Л., Генкіна Д., Обертинської А. та ін.

Частину матеріалів дослідження було отримано методом спостереження

за дітьми в процесі гри. Використано досвід проведення ігрових програм

Київським міським палацом дітей та юнацтва, в дитячому оздоровчому таборі-

пансіонаті “Рубін” та в Берестягській загальноосвітній школі Гайворонського

р-ну, Кіровоградської обл.

При дослідженні теми використано метод узагальнення з елементами

аналізу та порівняння.

Структура роботи: Має сторінок, складається з вступу, основної

частини, висновків. Має найменувань використаної літератури.

Розділ 1. ЗНАЧЕННЯ, СУТЬ, СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР.

1. Погляд в історію.

Що таке гра і чим вона відрізняється від будь-якої іншої діяльності?

Як було розкрито її природу і значення в житті дитини? Як розвивається гра

з віком?

Спроби тлумачення природи гри відомі здавна. Здавна точаться суперечки

з приводу визначення її суті та значення.

Найдавніші з цих спроб – теорії “відпочинку” і “надлишку сил”.

Протрималася вона недовго, внаслідок очевидної ненауковості. Справді важко

погодитись з тим, що дитина у грі відпочиває, адже саме у грі проходить для

неї більша частина дня, у гру вона вкладає багато енергії, фізичних і

розумових сил.

Що ж до теорії “надлишку сил”, авторами якої були Г. Спенсер і Ф.

Шіллер, то вона мала більше прихильників, ніж попередня, але так само

невтрималася в науці через явну суперечливість реальним факторам. Відомо,

що стомлена і хвора дитина грається. Вона не може бігати, тягти возика, чи

зводити тривалий час якусь будівлю, але сидячи чи лежачи у ліжку, дитина

тихенькобавиться лялькою або іншою улюбленою іграшкою. Тому й викликає

заперечення думка, нібито у грі дитина витрачає свою надлишкову енергію,

яка нагромаджується у нервових центрах.

Великою популярністю користувалась у свій час теорія німецького

дослідника Грооса, викладена ним наприкінці 19 ст. у книгах “Ігри тварин”

та “Ігри дітей”. Він вважав гру підготовкою до майбутнього життя, вірніше,

підготовкою інстинктів з метою надання їм найбільшої пристосованості до

наступного функціонування. Посилаючись на те, що чим вище стоїть тварина на

еволюційному щаблі, тим тривалішим є її дитинство і значимішою роль гри;

Гроос наділяв останню здатнітю удосконалювати життєві механізми тварини і

дитини. Думка Грооса про вплив гри на майбутній розвитокдитини має сенс.

Але відсутність принципової різниці у поясненні гри тварин і людини

ставить Грооса на антиісторичні позиції.

Послідовники Грооса вносили різні уточнення і доповнення в його

теорію, але не змінювали головного - підходу до гри як до біологічно

обумовленого процесу. Досить відома винайдена Гроосом формула: людина або

тварина граються не тому, що вони молоді – сама молодість дана їм для того,

щоб гратись, тобто вправлятись для майбутнього самостійного життя.

Дальші спроби дошукатись до суті гри мали наступні значення: наприклад

погляд на гру як на діяльність породжувану прагненням одержати насолоду (

теорія функціонального задоволення К. Бюлера ), або як таку, що дає змогу

реалізувати витіснені з життя бажання (З. Фрейд), чи навіть втекти від

життя ( Адлер).

Голландський вчений Бойтендайк вказував: дитина грається тому, що

наділена особливою динамікою і особливим ставленням до дійсності. Але він

теж не зміг позбутися впливу натуралістичних концепцій у підхлді до гри як

форми вияву потягів. Після 1933 року, протягом наступного тридцятиріччя

Інтерес до теоретичного розв”язання проблеми гри в зарубіжних

дослідженнях взагалі знизився. Навіть висловлювалися сумніви щодо

можливості створення теорії гри.

У вітчизняній літературі проблеми гри торкаються в своїх працях К. Д.

Ушинський, А. С. Макаренко,Л. Виготський; сучасні дослідники Д. Генкін, А.

Обертинська та інші.

За К. Д. Ушинським, гра для дитини це дійсність, в якій вона живе і

сліди цього життя глибоко западають в її память.

Але все ж таки з”ясувати, як виникла гра, можна лише простеживши

становище дитини в процесі історичного розвитку суспільства.

Є чимало матеріалів мандрівників, географів та етнографів, вітчизняних

і зарубіжних досліджень, в яких відтворюється життя людини в період

первісного суспільства і його дальшого історичного розвитку. В них

містяться і певні відомості про становище дитни. До цих матеріалів і

звернувся Д. Б. Емконін.

На найбільш ранніх ступенях розвитку суспільства, коли люди

харчувалися плодами та корінням, дsти дуже рано втягувалися в життя

дорослих. Ускладнення знарядь праці, перехід до землеробства ривели до

статево-вікового розподілу праці, забеспечили дітям рівноправне становище з

дорослими.

Діти вправлялися в оперувані знаряддями праці і це вже можна назвати

іграми-вправами. Але й тут ще не було рольових ігор.

З розвитком людського суспільства відбувається і дальший розвиток

виробничих сил, ускладнюються знаряддя, а з ними й розподіл праці. Коло

доступних дітям сфер виробництва звужується, окремі види праці вони можуть

лише спостерігати. Змінюються й предмети, якими діти оперують: якщо із

зменшеного луку можна пускати маленькі стріли, а маленьким ножем можна

різати, то зменшена гвинтівка не стріляє, а є тільки зображенням

справжньої. Так з”являються іграшки і рольова гра, завдяки яким діти

вгамовують своє прагнення до спільного з дорослими життя. А ті надто

зайняті своїми справами, і дітям не лишається нічого іншого, як створити

собі ігрове життя, в якому відтворюються в загальних рисах трудова

діяльність і соціальні відносини між дорослими.

Таким чином, гра є історичним утворенням. Її виникнення обумовлене

розвитком суспільства і пов”язаною з ним зміною становища дитини в системі

суспільних відносин. Отже, гра соціальна за своєю природою, походженням та

змістом.

У літературі 60-70-х років гра розглядається як особлива форма життя

дитини в суспільстві, до того ж справжнього життя, дуже важливого для неї.

Гра являє таку діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих і в ігрових

умовах відтворюють їх життя, працю та стосунки між ними. Завдяки грі

дошкільник задовольняє свою потребу у спілкуванні з дорослими, у спільному

з ними житті.

2. Структура та класифікація ігор.

Мета, способи, місце проведення ігор дуже різноманітні, вони різняться

між собою за змістом та методикою проведення.

Важливим моментом роботи з іграми є обізнаність із їх структурою.

Кожна гра переслідує певну мету, яка вказує напрям розвитку дитини

(сенсорний, фізичний, соціальний, інтелектуальний, емоційний); ситуацію

гри, що включає місце, атрибути, статевий та віковий склад учасників;

правила (або хід) гри.

Усвідомити структуру і функції гри допомагають класифікації ігор, яких

існує чимало , але практичний характер мають дві: за мотиваційними і за

змістово-процесуальними критеріями.

Перша з них акцентує увагу на об”єктах впливу гри і поділяє їх на:

- психо-чуттєві (сенсорні), які сприяють розвитку гостроти

сприймання, мислення і пізнання навколишнього світу, що є

основою для набуття знань, умінь;

- рухові – здійснюють тілесний розвиток дитини, формують такі

необхідні якості, як спритність, гнучкість, силу,

швидкість, координацію рухів;

- соціальні – сприяють соціалізації дитини в процесі

спілкування, виконанню необхідних правил, вироблення

моральних рис;

- розважальні – сприяють відпочинку, емоційному задоволенню,

естетичній насолоді.

Друга класифікація базується на змісті і способах здійснення ігор і

включає такі їх види:

- рухливі;

- малорухливі;

- інтелектуальні;

- музичні;

- сюжетно-рольові;

- забави, атракціони;

- конкурси тощо.

Обидві класифікації ігор співвідносяться між собою і назви груп, до

яких одночасно мають приналежність ігри, допомагають в

розуміннімотиваційного, змістового і процесуального аспектів гри.

Наприклад, реалізація функцій соціальних ігор, може здійснюватись

через рухливі, музичні, сюжетно-рольові, конкурсні ігри.

Але зупинимося спочатку на розважальних іграх, які повинні в першу

чергу продукувати хороший, радісний настрій, емоційне розвантаження і

насолоду. До таких ігор відносять рухливі ігри – естафети, музичні, зокрема

хороводи, кричалки, ритмівки, ігри-жарти, фокуси, забави, атракціони,

конкурси.

Розважальності цим іграм надають емоційна підготовка безпосередніх

учасників і глядачів, необхідність імпровізації, весела ритмічна музика,

хаотичні і помилкові рухи учасників конкурсів, неочікуваність пропозицій

ведучого, його гумор та вдалі коментарі.

Особливо цікавими в цьому плані є конкурси, які можуть бути

індивідуальними і груповими. Наявність команд надає конкурсам більшої

загальності, а взаємодія учасників у невеликому колективі створює додаткові

розважальні моменти.

Цікавим видом конкурсів є творчі конкурси. Вони відрізняються від

попередніх тим, що вимагають від учасників продемонструвати наявні в них

фантазію, уяву, ерудицію, інтелект. Творчі конкурси побудовані на ефекті

поєднання реально існуючих речей, явищ, понять з вигаданими обставинами,

здавалось би, несумісними пропозиціями. Наприклад, створити гімн любителів

запізнюватись на перші уроки. Під час роботи в ДОТП “РУБІН” довелося

спостерігати за тим , як діти виконували завдання типу:скласти оду

бантикам, переробити дитячу казку “Коза-дереза” на бойовик, поставити кліп

на певну естрадну чи народну пісню.Таким видам конкурсів краще надавати

колективного характеру, оскільки творча фантазія успішно проявляється в

мислительній співдружності. Дані конккурси стимулюють творчість і

винахідливість дітей, позбавляють їх можливості копіювати колись бачене.

Страницы: 1, 2



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.