реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Выборы в европарламент

Выборы в европарламент

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Історичний факультет

Кафедра політології

КУРСОВА РОБОТА

“ВИБОРИ ДО ЄВРОПАРЛАМЕНТУ”

Виконала:

студентка групи

ІП-02-1

Біла Олена

Керівник:

викл. Кривошеїн В.В.

2002

ЗМІСТ

Вступ..................................................................

........................................ 3

Розділ 1 Місце Європарламенту в загальній структурі Європейського

Союзу.......................................................................

....................5

1.1 Хронологія розвитку

Європарламенту................................................5

1.2 Структура

Європарламенту..............................................................

....7

1.3 Функції та повноваження

Європарламенту....................................... 10

Розділ 2 Правові засади виборів до

Європарламенту............................. 15

2.1 Порядок виборів до

Європарламенту................................................. 15

2.2 Особливості виборів членів Європарламенту у країнах-учасницях ЄС

............................................................................

.............................................. 22

Розділ 3 Аналіз досвіду останніх виборів до

Європарламенту............. 24

Висновки...............................................................

...................................... 29

Список використаної літератури

.............................................................. 31

ВСТУП

Міждержавна інтеграція – один з найважливіших чинників сучасного етапу

історичного розвитку. Інтернаціоналізація економічної діяльності, ріст

міжнародних економічних, наукових та культурних взаємозв’язків, створення

інформаційних мереж, необхідність спільних зусиль у розв’язанні глобальних

проблем людства, формування системи загальнолюдських цінностей – все це

сприяє подоланню бар’єрів у міжнародному співробітництві. В політичних

колах більшості держав відбувається усвідомлення хибності ідеології

національної ізольованості та самодостатності в межах державних кордонів,

штучного відокремлення своєї держави від міжнародного спілкування. Правове

оформлення інтеграційні процеси отримують у множині угод держав, що

укладаються на двох- або багатосторонній основі, про створення

різноманітних об’єднань та організацій. До таких організацій і належить

Європейський Союз (ЄС).

Одна з основних структур цієї організації – Європейський Парламент

(ЄП). Він, відповідно до законодавства ЄС, представляє народ країн-членів

Європейського Співтовариства.

Темою цієї курсової роботи є “Вибори до Європарламенту”. Актуальність

роботи полягає в тому, що для Європарламенту існує велика перспектива

розвитку: з кожним роком росте його вплив серед інших інституцій ЄС,

змінюється його статус, все більше і більше Європарламент освоює нові

повноваження. Також не можна недооцінювати і те, що Європарламент – перша і

єдина на сьогодні структура міжнародної організації, яка складається з

депутатів, що обираються населенням, а не з з представників, призначуваних

від кожної країни-учасниці її президентом або урядом.

Мета роботи – вивчити та дослідити порядок виборів до Європарламенту,

визначити роль виборчої системи ЄП в контексті інтеграційного процесу

європейських країн. Для цього були поставлені наступні завдання: простежити

хронологію розвитку виборчої системи, проаналізувати особливості виборів в

країнах-учасницях ЄС, окремо зупинитись на останніх виборах до ЄП та на

їхньому прикладі висвітити переваги та недоліки існуючої виборчої системи

до Європейського Парламенту.

Для розкриття теми була використана наступна література: офіційні

видання представництва Європейської Комісії в Україні, книга

Хартли Т.К. “Основы права Европейского Сообщества: введение в

конституционное и административное право Европейского Сообщества”,

підручники Топорніна Б.М. “Европейское право”, Кашкина С.Ю. “Право

Европейского Союза” та “Основы права Европейского оюза”, словник-довідник з

права ЄС, різноманітні статті та ін. Також був використаній і офіційний

сайт Європарламенту, який надав найсвіжіші дані щодо останніх подій в

Європарламенті.

Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Перший

розділ присвячений аналізу місця та ролі Європарламенту у загальній

структурі Європейського Союзу. В цьому ж розділі розглядається структура

Європарламенту, його основні функції та повноваження, а також представлена

хронологія розвитку ЄП. Другий розділ присвячений вивченню порядку виборів

до Європарламенту, а також особливостей виборів до ЄП в країнах-учасницях

ЄС. В третьому розділі представлені дані останніх виборів до ЄП,

розглянуті позитивні та негативні сторони даної виборчої системи,

висвітлені перспективи розвитку Європарламенту.

Розділ 1

МІСЦЕ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ В ЗАГАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

СПІВТОВАРИСТВА

1. Хронологія розвитку Європарламенту

Попередником нинішнього Европарламента була Загальна асамблея

Європейського об'єднання вугілля та стали. Створення ЄОВС 15 липня 1952

р. закріпила Паризька угода, яку підписали шість європейських країн:

Бельгія, Франція, ФРН, Нідерланди, Італія та Люксембург. Повноваження

Загальної асамблеї ЄОВС, однак, були досить обмежені: вона здійснювала

слабкий контроль за діяльністю Верховного органа і саме загальне

спостереження за деякими іншими справами ЄОВС. Збитковим для Асамблеї

виявився порядок її формування: депутати від держав-членів не обиралися

населенням, а призначалися, хоча в статті 20 Договору про ЄОВС

встановлювалося, що Асамблея складається з представників народу. Визначеним

сурогатом запланованих виборів стало своєрідне "відряджання" в Асамблею

депутатів національних парламентів держав - членів ЄОВС (за рішенням самих

парламентів).

Характерно, що засновані в 1957 р. ЄЕС і Євратом сприйняли

квазіпарламентський зразок ЄОВС. Однак було вирішено не створювати у

кожнім співтоваристві свою власну асамблею, а мати одну на всіх. Вона стала

офіційно іменуватися Європейською парламентською асамблеєю. Щоб додати їй

більшого авторитету, хоча б на словах підкреслити її подібність з

національними парламентами, депутати Асамблеї вже в 1962 р. прийняли

рішення про іншу її назву - "Європейський парламент". Однак в офіційних

документах інших інститутів співтовариств така назва прижилася не відразу.

Тільки з вступом у силу Єдиного європейського акта така назва стала

загальновживаною.

Але це був успіх "місцевого значення". Реальної віддачі не вийшло,

оскільки повноваження Європарламенту залишилися обмеженими.

Європарламент знаходився й у відомій мірі знаходиться сьогодні в тіні

інших інститутів. Ні його повноваження, ні реальна роль у механізмі

керування дотепер не дають основ для того, щоб відводити йому верхню

сходинку в реальної ієрархії інститутів. Не випадково в багатьох

підручниках і довідкових виданнях спочатку говориться про Раду і Комісію, а

лише потім про Європарламент.

Статус Європарламенту довгий час залишався одним з найслабкіших

аргументів на користь ідеї про поступове просування співтовариств на шляху

до державної моделі (федерація) або до союзу держав (конфедерація).

Аналогії з національними парламентами, як правило, не вийшло. Правда, в

останні роки ствновище стало трохи змінюватися. Статус Європарламенту,

нехай і незначно, усе-таки був підвищений, чому сприяв закладенийу ньому із

самого початку демократичний потенціал. У Маастрихтському договорі

Європарламент названий першим.

Посилення "парламентського" характеру Європарламенту відповідає не

тільки вимогам демократії. Це аргумент на користь укріпленния державних

початків у розвитку самого Європейського Союзу. Адже парламенти, як відомо,

існують тільки в державах (як унітарних, так і федеративних), є характерною

рисою їхнього механізму керування. Як свідчить історичний досвід,

парламенти можуть бути й у конфедераціях, у той час як міжнародні

організації навіть всесвітнього масштабу (як, наприклад, Організація

Об'єднаних Націй) або регіональні (типу Організації американських держав)

не мають парламентів. Їхні асамблеї або аналогічні органи складаються не з

депутатів, що обираються населенням, а з представників, призначуваних від

кожної країни-учасниці її президентом або урядом.

Тому вже сама ідея створення в співтовариствах парламентської установи

відбила їхню відмінність від міжнародних організацій. Істотно і те, що ця

ідея була висунута ще тоді, коли інтеграція робила перші кроки.

2. Структура Європарламенту

Європейський Парламент – це асамблея представників 370 мільйонів

громадян Союзу. Парламент нині складається із 626 членів, які обираються з

15 країн-членів ЄС. З огляду на перспективу розширення Європейського Союзу

Амстердамський договір обмежив кількість парламентаріїв числом 700.

Європарламент працює в сесійному порядку. Сесії, як правило,

продовжуються протягом року. Сесію варто відрізняти від засідання

Європарламенту: засідання в більшості випадків - це проведення щомісяця

загальних зборів депутатів. Воно може продовжуватися кілька днів.

Парламент зазвичай збирається на пленарні засідання в Страсбурзі.

Брюссель є звичайним місцем засідань його 20 комітетів, які готують питання

для пленарних засідань та політичних груп. Секретаріат парламенту перебуває

в Люксембурзі.

Перше засідання відкриває найстарший депутат, а потім керівництво бере

у свої руки знову обраний президент. Він, а також його заступники і

квестори обираються шляхом таємного голосування. Кандидатури на ці посади

пропонуються тільки від імені фракції або групи, що налічує не менше 29

депутатів. Тільки в тому випадку, якщо число кандидатів не перевищує числа

посадових осіб, що обираються, припускається вільне висування кандидатів.

У Регламенті Європарламенту відзначається, що при формуванні органів

необхідно приймати до уваги інтереси справедливого представництва держав-

членів і політичних течій.

Президент (голова) Європарламенту відповідно до Регламенту керує

роботою парламенту і його органів. Він наділяється всіма повноваженнями,

необхідними для того, щоб головувати на засіданнях парламенту і

забезпечувати його діяльність. Президент відкриває, перериває і закриває

засідання. Він стежить за дотриманням Регламенту, забезпечує порядок, надає

слово, припиняє обговорення питання, повідомляє голосування, повідомляє про

його результати. Він передає в комітети інформацію, що стосується їхньої

діяльності. [1, с.№ 33]

Регламент відокремлює виконання Президентом посадових функцій від його

звичайної депутатської діяльності. Він може брати слово під час обговорення

як Президент тільки для того, щоб пояснити положення справ і повернути

учасників до суті питання. Якщо ж він захоче взяти участь у дискусії власне

кажучи справи, то має відмовитися від головування і повернутися до нього

тільки після завершення свого виступу або іншої участі в дискусії. [1, с.№

33]

В даний момент Європарламент має 14 голів. Якщо голова відсутній або

бере безпосередню участь у дискусії, його обов'язку тимчасово виконує один

з його заступників. Разом із Президентом ЄП обирається і Віце-Президент.

Президент, Віце-Президент та Квестори входять до складу Бюро, яке

Парламент обирає на період двох з половиною років. Європарламент обирає зі

свого середовища також п'ять квесторів. Їхнє призначення полягає в тому,

щоб відповідно до вказівок Європарламенту займатися адміністративними і

фінансовими справами. Разом з головою і віце-головами квестори входять у

Президію Європарламенту, але на відміну від них мають тільки право

дорадчого голосу. При рівності голосів у Президії вирішальним стає голос

голови.

Президія Європарламенту виконує задачі, покладені на неї Регламентом.

Вона може також вирішувати визначені фінансові, організаційні й

адміністративні справи депутатів, організацій при парламенті, його

секретаріаті та інших органів. Президія вирішує питання, зв'язані з

проведенням засідань, встановлює штатний розклад для Генерального

секретаріату Європарламенту, розробляє проект бюджету Європарламенту, дає

від імені Європарламенту вказівки квесторам, призначає генерального

секретаря Європарламенту і т.д. [1, с.№ 35]

Важливу роль у Європарламенті відіграє Конференція голів

(Президентів). До неї входять голова Європарламенту і голови фракцій

(голову фракції може представляти її член). Депутати, не вхідні в жодну з

фракцій, направляють зі свого середовища двох представників на засідання

Конференції голів. Ці представники не одержують права голосу. В основу

діяльності Конференції голів покладена ідея досягнення консенсусу. Якщо

його не вдається досягти, проводиться голосування з урахуванням кількості

депутатів фракцій.

Конференція приймає рішення з питань організації роботи парламенту і з

питань планування законодавства, відносин із інститутами й організаціями

поза Європейським союзом. Вона представляє свій проект порядку денного

засідань парламенту. Особливо варто відзначити, що Конференція наділена

правами, що дозволяють їй визначати склад і компетенцію комітетів,

тимчасових слідчих комісій, Змішаного парламентського комітету. Крім того,

Конференція представляє Президії Європарламенту пропозиції фракцій за

рішенням адміністративних і бюджетних питань. [2, с.№ 32]

Ще один орган Європарламенту - це Конференція голів комітетів. До неї

входять голови всіх комітетів Європарламенту - як постійних, так і

тимчасових. Конференція самостійно обирає свого голову. Найважливіше у її

діяльності полягає у розробці пропозицій з питань, які стосується як

комітетів, так і порядку денного пленарних засідань Європарламенту.

Президія Європарламенту, а також Конференція голів можуть доручати

Конференції голів комітетів виконання окремих задач. [2, с.№ 32]

У числі органів Європарламенту є також Конференція голів

міжпарламентських груп. Подібно Конференції голів комітетів вона сама

обирає свого голови. Схожа і їхня діяльність.

Особливої уваги заслуговує питання про фракції Європарламенту. Навіть

розміщення депутатів у залі засідань здійснюється не по країнах, а по

фракціях. Невипадково місця для депутатів визначаються не секретаріатом і

навіть не Президією, а Конференцією голів. Якщо дотримуватися Регламенту,

то фракція - це об'єднання депутатів по їхній партійній приналежності. При

цьому депутат може складатися тільки в одній партії. Установлено, що для

утворення фракції з депутатів однієї держави необхідно мати 29 членів. Якщо

мова йде про депутатів із двох держав, то мінімальне число членів

знижується до 23 депутатів, із трьох держав - до 18 депутатів, з чотирьох і

Страницы: 1, 2, 3



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.