реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Гестозы беременных

Гестозы беременных

ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

Пізній гестоз являється синдромом поліорганної недостатності, що

розвивається внаслідок вагітності або загострюється в зв'язку з нею. Ця

патологія виникає в тих випадках, коли адаптаційні системи організму матері

не спроможні забеспечити потреби плода, який розвивається. Гестоз може

з'явитися у здорових вагітних - чисті гестози, а також при наявності у них

захворювань(нирок, печінки, серцево-судинної і ендокрінної систем) -

комбіноваці.

Поява гестозу в ранні строки (після 20 неділь) завжди повинно

насторожувати у відношенні комбінованої форми цієї яатології. Найбільш

часто гестози виникають на фоні захворювання нирок, гіпертонічної хвороби,

серцево-судинної патології, як правило, важко протікають.

В нашій крайні пізні гестози класифікуються на 4 клінічних форми:

водянку, нефропатію, прееклампсію і еклампсію.

Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин, підвищенням

проникності їх стінки, затримкою води і натрію в організмі з послідуючим

розвитком гіпоксії, різким розладом функції ЦНС, залоз внутрішньої

секреції, нирок, печінки і других органів, глибоким порушенням обміну

речовин.

Згідно літературним данним провідними факторами у виникненні пізніх

гестозів являються недостатній кровообіг, порушення газообміну і обміну

речовин в плаценті. Важливу роль належить спіральним артеріям матки,

частина яких в силу природженої або набутої недостатності залишаються

спазмованими, що супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.

Порушуються рівновага між простацікліном і тромбоксаном.Зниження

синтезу простацікліна і підвищення тромбоксана в плаценті призводить до

генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору в них, до

пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і адгезії тромбоцитів з

розвитком тромбоцітопенії,

а тажож до активації внутрішньосудинного звертання, відкладання фібріна в

термінальних відділах кровоносного "русла і послідуючим мІкроииркулярним

порушенням в органах.

Недостатня гемоперфузія через судини матки поглиб^ве ішемію і

гіпоксію тканних структур в ній з підвищеннйм викидом норадреналіна і

серотоніна, що також супроводжується периферійним спазмом судйню. В

середині мікросудин матки виразний стаз крові, агрегапія, адгеяія і

десименірованний мікротромбоз.

Сповільнення кровообігу у відділі обміну речовин

визивае гіпоксію ткайин 9 різким порушемням метаболізму. Підвищуеться

концентрапія недоокисленних метаболітів (лактата, пірувата), збільшуеться

кількість активних поліпептидів (гістаміна, ацетілхоліна, простагландинів),

що призводить до вазоділятації судин в матці. Але в умовах "сладжа"

утворені агрегати клітин крові не йроходять через розжирені судини, а сама

вазоділятація посилює неоднорідність судинних калібрів і стаз кройі.

Одночасно дія ацідозу, серотоніна, кінінів і, можливо, гістаміна різко

збільауе проникність капілярної стінки для рідини, електролітів і білків з

переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові призводить до згущення

і підвищення її вязкості. Aгрегати еритроцитів накопичуються в

мікроциркуляторному руслі і виключаються із загального кровообігу,

розвивається синдром секвестрації крові(А.П.Зильбер, 1977, N/^^?^^^ й

соавт^ 1^^). Секвестрація крові в мікроциркуляторнему руслі матки викликає

гіповолемію в загальному колі кровообігу.

^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов і сяівавт.(1989)

відмічають.зниженйяОЩйа 30% від повального рівня.

Зниження ОЦК обумовлює перероаярйдІйейня об'ємів циркулюючої крові і в

других органах і системах. В першу чергу в процес втягуються

мікроциркуляторнІ русла нирок, печінки, гіпофіза і каротідні гломуси, так

як їх кровопостачання забезпечується

системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо реагуючими на зміни

загальної ремодинаміки; мозок і міокард включаються в цю реак^ цію на більш

пізніх стадіях.

Внаслідок гіповолемі? і порушення мікроциркуляці? нирок подразнюються

клітини юкстамедулярного апарату з виділянням рені-на, останній активує

плазмйтичниЙ Ар-глобулін і утворюється ангіотензін^ який має сильну

вазоконетріктурну дію^

Порушення нирковр? мікрор^моциркуляці^ супроводжується зменшенням

клубочково^ фільтраці^^,затримкою ^рідини і токсичних поліпептидів) змінами

в паренхім^^ розвитком олігурі? ^ анурі?^

Зниження ефективності мікросудинно^о кровотожу печінки викликає

пригнічення білковосинтезуючо?^ дезінтоксикаційно? і сечовинообразуючо? ??

функцій^ Всі ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і

гіпоксію плода. Зменшення інтенсивності мозговоТ. мікрогемоцирку-ляпі^

супроводжується гіпбксією і набряком мозку, а розвиток ДВС-^индрому в

органній і системній циркуляцій приводить до геморагічних, і ^ромботичних

ус^ладнень.

Таким чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних порушень, визначають

тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і

пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі?^

ТЕРАПІЯ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ (загальні положення)

Виходячи з патогенезу пізніх гестозів вагітних, терапія повинна бути

комплексною, проводитися з урахуванням переваги того чи іншого

сйндрому(гіпертензивний, рвфротичний, коагулопа-тичний, синдроми будомно?

^апруги набряку тканин, фетбплацен-тарн^ недостатності та інш.)^Лікування

повинно бути суворо регламентованним по годинах, при важких йогб ^ормах-

су^^сно з лікарями анестезІологами-реаніматологамй.

Дуже важливий лабораторииЙ контроль за ефективністю призначено? терарії і

внесенні при цьому необхідної корекції.

Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконувати ряд

принципових положень:

1. Госпіталізація у відділення або палату інтенсивної терапі?^ яка

обладне^на всіма необідними засобами для надання в повному обсязі комплексу

лікувальних засобів) а також діагностииною апаратурою для повноцінного

контролю за функціонуванням життєво-важливих органів^

2. Раціональне харчуваннях

3. Створення лікувально-охоронного режиму-допомага^ попереджу-вати

продукцію вазбактивнихгамінів(норад^еналіна, ^реналін^-т . серотоніна)

поширенню вазоко^стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.

4. Нормалізапія гемодинаміки:

а) ліквідація спазму периферичних судин та нормалізація матково-

плацентарного кровообіг^^ б) усунення артеріального гіпертонії^ в)

боротьба з гіповолеміею^ реологічними порушеннями^

5. Корекція порушень метаболізму: а) водн^електролітного обміну^ б)

білкового обміну^ в) кислотно-основного стану.

6.Нормалізація^ункці?дихально^"системи іЦНС. 7. Проведення антиоксидантної

терапій 8. Профілактика і лікування судомного синдрому. 9. Раціональне

родорозрішення. 10. Реабілітація хрорих п^сля родорсзр^шенн^.

Медикамеятожні р яр<щарати слід заетосовувати з урахуванням механізму ді^

та сумісності ^х.

Необхідно дотримуватися послідовності в лікуванні за патогенетичним

принципом і в залежності від ступення важкості ^ гестоза.

Терапію розпочинати із седативних препаратів^ знімання спазму

периферичних^ маткових і плацентарних судин, корекці? білкового

обміну. При цьому яосилюеться ефективністп ді? гіпотензивних і

діуретичних засобів інфузійної терапії(поліп-шуеться нирковий

кровообіг^ збільщується діурез)^ знімаються ризик перевантаження

судинного русла^ набряку легенів^ мозку< В другу чергу проводиться

гіпотейзивна терапія.

Після зняття спазми судин^ покращення клубочкової фільтра-пі?^ досягнення

гіпотензивного ефекту^ ліквідації гіповолемії призначаються діуретичні

засоби. Проводячи л^кувайня пізніх гестозІв необхідно усвідомити^ що ^фект

призначено? терапії наступах на стаді? пр^гестоза^ в інших випадках іноді

можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються терапі ? і

захво^жвання невйийно прогресує. В таких випадках для збереження здоров^

жінки ^ попередження перінйтально? смертності доцільно провести термінове

родороз-рішення і дальніше лікування ^іеї патології.

Основні групи йрепар^тів^ що застосовуються дяй лікування пізніх гестозів

та їх фармакологічна характеристика^

Препарати^ впливаючі на центральну нервову систему. Наркотичні та снодійні

засоби:

Ф т о р о т а н- інгаляційний наркотик легко всмоктується із дихальних

івляхів і с^оро виводиться легенями $ незміненому виглядів лише невелика

частина препарата метаболі^уеться в організмі. Сві-домість виключається

через 1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана. Після припинення подачі

фторотана через 3-5 хв^ хворі пробуджуються. Збудження спостерігається

рідко і несильно виражене. Осторожно потрібно й^го застосовувати у хворих з

порушенням ритму серця, при гіпотонії, органичних змінах в печінці.

Фторотан викликає релаксапію йатки і знижує її чутливість до препаратів, що

викликають її скорочення(алколоїди опориьї, окситоцин). Наркотик має

властивість пригнічувати симпатичні

ганглії і розширювати периферичні судини^

При наркозі фторотаном слід враховувати швидку зміну стадій наркоза.

Концентрація кисню в суміщі для інгаляцІ? повинна бути не нижче 50%<

Фторотан ири пізніх гестозах застосовується короткочасно з метою

попередження виникнення приступа еклампсії^ налагодженні внутрішньовенного

капельника^ піхвового огляду^ В таких випадках його можна подавати з

допомогою звичайно? маски для наркоза по 15-30 капель за хвилину.

З а к й с ь а з о т а - інгаляційний наркотик

застосовується при гестозах в основному з метою знеболювання родів методом

перерваної аутоаналгезії за допомогою спеціальних наркозних апаратів. Суміш

зажись азота і кисйю водаеться р співвідношенні 60-70^ ^40-30%. Закись

азота не викликає ускладнень і через 10-15 хвилин(яісля припинення подачі)

виводиться через дихальні шляхи^ ^

Б а р б і т у р а т й - гексенал, тіопентал - натрій мають снодійний та

наркотичний ефекти^ Застосовуються препарати для внутріжньовенн^го наркоза

1-2% ?х розчин^ який готуються перед введенням^ Вводять той чи другий

препарат повільно(1 мл.ві хв.)^ Наркотична дія^ після одноразового

введення, продовжуються ЗО хв. Препарати призначаються в комплексному

лі^ув^нні еклампсії, їх м^жна застосовувати внутрішньом^язово по ^ мл.1%

розчину через 4 години. ІТре^арати проходять через плацентарний бартер і

можуть визнати гіпоксію плода. При ускладненнях^ пов^язанних з^введен-ням

барбі^ур^тів(пригнІ^ення дихання^ пррушення серцевої дІяль-несті) показано

застосування бемегріда^^обова доза ^-1 г. Ф е н о б а р б і т а л -

володіє заспокійливим, снодійним, протисудомним ефектом. Застосовуетьеялри

лікуванні прееклампсії і еклайпсії внутрІшньовенно(його розчинна форма).

Разова доза 200 мг. Добова доза 500 мг.

Не б а р б і т у р о в і п р е п а р а т и - предіон(віадріл) ма^

снодійну і наркотичну властивості. Застосовують віадріл в розчинах різне?

концентрації(від 0^9% до 3%). Початкова доза для вводного наркозу складне

10-12 мг/кг, вводять розчин в вену через голку з широким діаметром із

ро^р^хунку 1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 г.

Наркотичний ефект віадрілу пі^ля одноразового введення продовжується

30-40 хв^ Краплинним введенням 0,5-1% розчину можна підтримувати

продовжений сон^ Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед вживанням.

Розчинником можуть бути ізотонічні розчини глюкози, натрію хлоріду, 0,23%

новокаїну або вода для інфекцій.

Віадріл добре послаблює м^язи, не впливає суттєво на дихання і серцево-

судийну систему. Основним ускладненням віадрілу є подразнення вен, в

подальшому може розвинутися флебіт. Дия,попередження останнього^ перед

віаді-лом, необхідно ввести 0,25-0,^5% новока^на.

^ Н а р к о т й ч н і а н а л г е т й к и

П р о м е д о л- швидко всмоктується І справляє сильну аналь- гезуючу

дію при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі має снодійний

ефект^ Чинить спазмолітичну дію на гладенькі №^язи внутрішніх органів,

разом з цим підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.

В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення

родів, а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для посилення ді?

психотропних,' "наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів. Разова

доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.

П с й х о т р о н н і з а с о б и :

Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник нойролея^^в.

Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.

При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супроводжується

пригніченням умовних та руховозахисних рефлексів) зниженням рухової

активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'язано з наявністю у

препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні да периферичні

адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків^ аналгетиків)

місцевоанестезуючих речовин^

Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять

в 10-20 мл. 3% глюкози' ^бо ізотонічного розчину хлориду натрія, вводят

повільно(протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати

р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова

доза - 0)25 г

Д р о п е р і д о л - нейролептичний препарат із групи бутірофе^

нонів. Має альфа-адреноблокуючу, знеболюючу, протишокову, протиблювотну

ді], знижує артеріальний тиск^ викликає стан нейролеп-сі?^ Потенціє дію

гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.

Застосовують для купір^вання гіпертоничних кризів) станів збудження

внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку ' 0)1 мг/кг(частіше- 2

мл/5 мг/ 0)25% розчину ). Дія препарата продовжується 3-4 години.

Дроперідол має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-

4 год) доза складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8 та 12 год)-

1/2 первинної.

Транквілізатори

С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^ заспокійливу дію

н^ центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну

м'язову релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків і снодійних)

зменшує почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій^із організму

виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^ тому застосування

його вагітним жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і

дихальний центр у плода).

Розчин седуксена не можна змішувати в одному шприиі з інши-^ ми

преЙ^^тами - може утрорюватись осад.

Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^

розвину) 2-4 рази на добу.

Максимальна добова доз^ 70 мг.

, ^р^с^^ч^^^. Седативне препарати

Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижуючи процеси

збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву систему^ ^^"и

^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.

При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння

валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки, листя м^яти перечно^

трилистника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм

гестозів широко застосовується магнія сульфат. '

М а г н і я с у л ь ф а т- для парентерального введення випускається

в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію

на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на

ЦНС. В залежності від дози спостерігається седативний^ снотворний^

Страницы: 1, 2, 3



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.