реферат, рефераты скачать Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
реферат, рефераты скачать
реферат, рефераты скачать
МЕНЮ|
реферат, рефераты скачать
поиск
Управління фінансами на прикладі Сумського НВО ім. М.В. Фрунзе

Управління фінансами на прикладі Сумського НВО ім. М.В. Фрунзе















Курсова робота

На тему «Управління фінансами на прикладі Сумського НВО ім. М.В. ФРУНЗЕ»




Вступ


Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

Утворюється власний капітал двома шляхами: внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів; накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, який представляє собою суму вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами, додатковий капітал, резервний та нерозподілений прибуток. Їх наявність, розмір та тактика використання визначають ефективність роботи підприємства в цілому.

Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. В умовах забезпечення ефективності управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів із різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в попередньому періоді. Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в забезпеченні необхідного самофінансування його виробничого розвитку.

Саме тому метою даної курсової роботи є дослідження сутності власного капіталу, його впливу на фінансовий стан підприємства, а також заходів, що дозволяють зробити більш ефективним управління власним капіталом та розробити шляхи оптимізації його розміру на підприємстві.

Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:

·                   дослідити сутність власного капіталу;

·                   провести аналіз структури та динаміки власного капіталу підприємства та аналіз ефективності його використання;

·                   намітити основні заходи по оптимізації розміру власного капіталу на підприємстві.

Об’єктом дослідження даної роботи є ВАТ «Сумське НВО. ім. М.В. Фрунзе», що займається виготовленням обладнання для газової, хімічної та інших галузей промисловості.

В якості інформаційної бази використано фінансову звітність ВАТ «Сумське НВО. ім. М.В. Фрунзе», фактологічний матеріал, наведений в роботах вітчизняних та зарубіжних фахівців з проблематики аналізу та управління власним капіталом підприємства, інформація з офіційного сайту підприємства.

Основним джерелом інформації є форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про фінансові результати» та форма №3 «Звіт про власний капітал».

Періоди, що аналізуються, включають три роки діяльності підприємства, тобто 2003–2005 рр.

При написанні роботи були використані такі методи аналізу:

·          економіко-математичні методи аналізу;

·          прийоми порівнянь;

·          графічний метод.




1. Теоретичні аспекти управління власним капіталом акціонерного товариства


1.1 Сутність та значення власного капіталу у діяльності підприємств


Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. [15, с. 119].

Капітал – одна з фундаментальних економічних категорій, суть якої науковці вивчають упродовж століть. Термін «капітал» походить від латинського» capitalis», що означає основний, головний. Можливо, у зв'язку з цим при аналiзi cyтi капіталу часто згадують основний капiтал. Такий підхід не завжди виправданий, тому що капiтал має рiзнi форми вияву i механізми функціонування та обороту. Teрмін «капiтал» з'явився ще у XІІ-XІII століттях i означав засоби, склади товарів, суми грошей, гроші, позичені під процент. Поступово цей термін починає вживатися у вужчому значенні – як грошове багатство виробника або купця.

В українській науковій лiтературi є кілька точок зору на суть капіталу. Зокрема одні науковці вважають, що капiтал – це авансовані підприємцями у засоби виробництва грошові ресурси i кошти на оплату найманої працi, якi у процеci своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення пiдприємцiв. В інших джерелах стверджується, що капiтал – це сукупні ресурси, що використовуються у пiдприємництвi: сума накопичених матеріальних благ, результат минулої i засіб для подальшої виробничої чи комерційної дiяльностi. При цьому розрізняють капiтал виробничий i невиробничий, основний i оборотний, постійний i змінний.

М.Т. Білуха відмічає, що власний капітал визначається вартістю майна суб'єкта господарювання, тобто чистими активами (різниця між вартістю майна і позиковим капіталом) і складається зі статутного, додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів. Професор Ф.Ф. Бутинець вважає, що джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також користується залученими коштами, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А=З+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал визначається як різниця між вартістю майна і борговими зобов' язаннями К=А-З. Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства. Тобто до власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Таке розгорнуте, повне визначення власного капіталу не потребує, на погляд автора, допоміжних трактувань щодо його сутності. [21].

З-поміж сучасних українських учених, на нашу думку, найвдаліше трактування суті, форм вияву, механiзмiв формування та використання капіталу здійснив І.0. Бланк. Для забезпечення усебічного аналізу cyтi капіталу він розглядає його з різних точок зору. Найперше, виступаючи носієм економічних характеристик, капiтал е об'єктом економічного управління як на макро-, так i на мікро рівні будь-яких економічних систем. По-друге, Бланк розглядає капiтал як накопичену вартість. По-третє, розглядає капiтал як виробничий ресурс. У теоріях капіталу його характеристика як виробничого ресурсу посідає центральне місце. Проте не менш важливим е четвертий пiдхiд, який передбачає трактування капiталу як iнвестицiйного ресурсу. З таких позицій можна розглядати капiтал i як джерело доходу. Ці доходи можуть бути i процентами, i результатом самозростання капiталу у процесі обороту. Крім цих пiдxодiв, слід особливу увагу приділити трактуванню І.0. Бланком капiталу як об’єкта купiвлi-продажу, об'єкта власності i розпорядження. З позицій оцінки платоспроможності капiтал можна розглядати як, носій чинників ризику i, на противагу цьому, як носій чинників лiквiдностi. Отже, можна зробити висновок, що капiтал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі коштів i реальних капітальних товаpiв, залучений його власниками в економічний процес як iнвестицiйний ресурс i чинник виробництва з метою отримання доходу.

У момент створення підприємства його стартовий капiтал втілюється

в активах, інвестованих засновниками, учасниками та асоційованими членами, i є вартістю майна підприємства. Однак ми вважаємо, що сума власного капiталу асоційованого пiдприємства – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалiзацiйною вартicтю, а тому не відображає поточної вартості прав власників фірми. На суму власного капiталу істотно впливають yci умовності обліку, що були застосовані при оцінці активів i кредиторської заборгованості, й вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій пiдприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів. [14, с. 123–125].

Водночас власний капітал є основою для початку й продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

§      довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

§      відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

§      компенсація завданих збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

§      кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

§      фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

§      самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

§      розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Сума власного капiталу, відображена у фiнансовiй звiтностi, показує лише облікову, а не ринкову вapтість прав власників пiдприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань пiдприємства. Kpiм того, що власний капiтал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської дiяльностi підприємств, а також джерелом погашення збитків пiдприємства, він є одним із найвагоміших показників, кoтpi використовуються при оцінці фінансового стану пiдприємства, оскільки показує, з одного боку, cтyпiнь фінансової самостiйностi пiдприємства (його незалежності від зовнiшнiх джерел фінансування), а з іншого – ступінь кредитоспроможності пiдприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у пiдприємства капіталом засновників). Збереження власного капiталу є одним із головних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дає змогу власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу упродовж періоду, за який сплачується дохід.

У зарубіжних джерелах власний капітал прийнято вважати чистою вартістю підприємства, і хоч часто її знаходять розрахунковим шляхом як різницю між валютою балансу і всіма зобов'язаннями пiдприємства, фінансово ця величина може вважатися ідентичною власному капiталу.

У найзагальнішому вигляді закордонними та вітчизняними економістами поняття «структура капіталу» характеризується як співвідношення ycix форм власних i позичених фінансових pecypciв, що використовуються підприємством у процесі своєї господарської дiяльностi для фінансування активів. Існує дві основні схеми: змішане фінансування передбачає формування капiталу як за рахунок власних, так i за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачає формування капiталу пiдприємства лише за рахунок власних його видів, що вiдповiдають органiзацiйно-правовiй формі пiдприємства (статутний, пайовий, резервний, додатковий, нерозподілений прибуток).

При виборі кожної зі схем треба враховувати переваги та недоліки джерел фінансування.

Переваги власного капiталу:

§  власний капiтал є фінансовою основою функціонування пiдприємства;

§   формування власного капiталу є простішим порівняно із залученням позикового капiталу, що зумовлено тим, що рішення, пов'язанi зі збільшенням капiталу, приймають власники та менеджери пiдприємства без отримання згоди інших cyб'єктів господарювання;

§   власний капiтал забезпечує більшу можливість генерування прибутку в ycix сферах дiяльностi.

Недоліки власного капiталу:

§     обмеженість обсягу залучення фінансових pecypciв для розширення операційної та інвестиційної дiяльностi пiдприємства на окремих етапах його життєвого циклу;

§     висока вартість;

§     неможливе забезпечення перевищення коефiцiєнта фінансової рентабельноcтi пiдприємства над економічною рентабельнicтю.

Серед недолiкiв значне місце посідає висока вартість капiталу. Позичковий капiтал оцінюється менеджментом пiдприємства за розмірами вiдсоткiв, а формування власного капiталу перебуває під впливом таких цінових чинників, як дивіденди, трансакцiйнi витрати.


1.2. Структура власного капіталу та їх характеристика


Створення юридичного суб'єкта господарювання починається з формування його початкового капiталу i закріплення цього факту чинними нормативними актами. Головною метою функціонування капiталу пiдприємства є його рух. Протягом поточної дiяльностi у пiдприємства форма капiталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розмipy капiталу, так i окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних pecypciв на капітал, інших – на товар або iншi види цінностей.

Вiдповiдно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку капiтал пiдприємства відображається в пасиві балансу i складається з власного капiталу i зобов’язань. У складі власного капiталу видiляютъ: статутний, пайовий, додатково вкладений, інший додатковий, резервний капiтал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (рис. 1.1).

Kpiм цих складових елементів власного капiталу, П(С) БО2 визначає коригувалънi показники, якi вiдображаютъ рух власного капiталу пiдприємства у процесі його формування та управління. До цих показників вiдносятъ неоплачений i вилучений капiтал.

Основним елементом власного капiталу є статутний капiтал – що є показником, який характеризує розміри i фінансовий стан пiдприємства. Тобто це сума коштів, що внесені в майно пiдприємства власниками (учасниками, засновниками). Розмір статутного капiталу визначається за домовленicтю між засновниками, фіксується в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) пiдприємства та реєструється у вiдповiдних органах.

Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. АТ несе вiдповiдальнiсть за зобов'язання тільки майном товариства. Акціонерне товариство є найбільш прийнятною органiзацiйно-правовою формою для великих підприємств з великою кiлькiстю власників (акцiонерiв). Власниками товариства є акціонери, тобто особи, якi володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:

§  фiзичнi особи;

§  юридичні особи;

§  держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.

Слід зазначити, що статутний капiтал є найбільш стабільною частиною власного капiталу акціонерного товариства. Його розмір, як правило, протягом року не змінюється на підприємствах, якi не змінили своєї форми власності.

Розмір статутного капіталу використовується як основа при розрахунках багатьох економічних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства, і, в першу чергу, – автономність бізнесу.

З точки зору економіста, зміст статутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основними і оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг чи продажу товарів. [17, с. 230–231].

Акцiонернi товариства також можуть змінювати розмір статутного капiталу (збільшувати i зменшувати). Збільшення статутного капiталу здійснюється шляхом:

§  емісії додаткової кількості акцій;

§  обміну облігацій товариства на його акції;

§  збільшення номінальної вартості капіталу.

Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом:

§ зменшення номінальної вартості акцій;

§ зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу частини акцій у власників з метою анулювання.

Другою формою власного капіталу є пайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Тобто пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Страницы: 1, 2, 3, 4



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.